Війна застала їх двічі: хореографи з Донеччини у Кропивницькому ^{Рекомендовані}

Керівники зразкового ансамблю спортивного бального танцю «Натхнення» зі  Слов'янська, судді всеукраїнської федерації танцювального спорту України Марія Литвинова та Дмитро Шевченко з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну вимушено переїхали до Кропивницького. Вони не зневірились, а, навпаки, з новими силами і завзяттям узялись до продовження улюбленої справи життя на новому місці. Про перший день повномасштабного вторгнення, початок війни в 2014-му та хореографію Марія і Дмитро розповіли Mandarin-news.

Усе почалось у далекому 1995-му…

Марія Литвинова з дитинства займалась танцями, тож вже у дорослому віці, поєднуючи роботу і навчання, вирішила відкрити власну студію у рідному Слов’янську. Знайшлось приміщення на базі тодішнього будинку культури, де Марія мала змогу розвиватись і навчати діток. Каже, що тоді не виникало значних проблем під час оформлення власної справи. Жінкою керувала ціль, до якої вона вперто йшла.

«Коли я вперше прийшла на бальні танці, тренер вийшла до моєї мами і сказала: «Я цю дівчинку беруть навіть без партнера». Напевне, побачила в мені якість дані, але й я дуже любила танці,» - так свої перші кроки в хореографії згадує Марія. 

Наразі колектив «Натхнення» - це фіналісти і призери всеукраїнських і міжнародних змагань зі спортивного танцю. За роки роботи танцювального клубу тренери випустили тисячі вихованців серед яких десяток професійних тренерів. Випускники часто відвідують рідний колектив та оцінюють виступи вже підростаючих підопічних «Натхнення». Учасниками колективу є і дорослі, і діти. Найстаршій учасниці колективу 50 років.

2014 року Слов’янськ вперше обстріляли

Марія Литвинова згадує, як у серпні 2014 року ворожий снаряд поцілив у будинок культури, де розташовувався й зал, у якому вона працювала.  

«В приміщенні не було вікон та був пошкоджений дах. На щастя, з допомогою різних державних програм, які були направлені на підтримку культури, нам відновили вікна й виконали інші ремонтні роботи. Все налагодилось, але знову ж ненадовго, до початку пандемії ковіду …» - веде далі розповідь хореографиня.

Не Covidom єдиним…

На подальшу повноцінну роботу «Натхнення» вплинула світова пандемія коронавірусу. Проте, за словами Марії, того року не так ковід зруйнував майбутні плани, як дещо інше.

У квітні 2020-го в приміщенні будинку культури з невідомих причин сталася пожежа. Усе майно, у тому числі й апаратура, згоріло.

(пожежа в будинку культури у Слов'янську) 

Через пожежу довелось шукати нове місце для занять. На пошуки приміщення пішло близько 3-4 місяців. Тоді Марія Литвинова вже співпрацювала з тренером Дмитром Шевченком.

«Проходили повз одну будівлю в Слов’янську. Я колись давно думав, що відкриємо на цьому місці маленький філіал з кав’ярнею. Виявилось, що це приміщення саме здавали в оренду, тож ми не вагаючись зателефонували. Нас влаштували умови і ми погодились. Згодом почали ремонт. Облаштувати нове приміщення допомогли батьки підопічних та й самі діти. У нас такий дружній колектив. Ми не наймали робочих, а своїми руками обладнали все», - розповідає Дмитро Шевченко.

Після оновлення колектив повернувся до звичного ритму тренувань. Близько року студія танцю пропрацювала на новому місці, проте …

«24 лютого 2022 рік: розчарування, сум’яття, страх невідомості»

«О 6-й ранку мені зателефонувала бабуся одного хлопця, щоб я терміново  повернув їй кошти за фрак, адже почалась війна. Тоді вже був ажіотаж з банками, бензином, черги. Саме тому перший день війни ми запам’ятали на все життя. Потім вагались: йти на тренування чи ні,»- згадує Дмитро.

Говорить, що після цього ще декілька разів зустрічались з вихованцями в залі, аби просто поспілкуватись.

Дмитро жартує: «іноді навіть доводилось ночувати в залі».

На прохання описати перший день повномасштабної війни трьома словами обидва хореографи говорять так:

«розчарування, сум’яття, страх невідомості».

Марія і Дмитро одразу почали волонтерити, допомагати нашим військовим, пересенцям та місцевим, а коли вже ситуація почала загострюватись, прийняли рішення виїхати з міста.

«На початку квітня вирішили виїхати зі Слов’янська разом з батьками й дитиною. Встигли покинути місто тоді, коли ще було більш-менш  безпечно. Їхали через блок-пост,які контролювала наша армія, але тоді  були великі черги. Контролювала наша армія. На жаль, не вдалось вивезти апаратуру з нашої танцювальної студії»,- каже Марія.

«Натхнення» не зникло!

Зі Слов’янська Марія та Дмитро приїхали саме до Кропивницького за порадою директора «Центру культури», в якому вони працювали.

Як тільки приїхали, виникли проблеми з пошуком житла, облаштуванням.  Близько місяця повертались до звичного життя. Зараз Марія та Дмитро проводять у Кропивницькому майстер-класи.

«Ми намагаємось відновити нашу роботу. Співпрацюватимемо з одним із місцевих колективів. Є апаратура, є бажання, є сили і є люди, які нас прийняли у свою сім’ю. Зараз проводимо набір дітей та дорослих до нашого танцювального клубу. Охочі долучитись можуть звернутись за телефоном 0506424038,»- анонсує Марія.

«Хочемо повернутись, адже це наш дім»

Незважаючи на відстань, вихованці колективу «Натхнення» підтримують зв’язок онлайн.

«Хочемо повернутись, адже Слов’янськ - наш дім. Постійно тримаємо зв’язок з нашими друзями та учасниками колективу. Усіх розкидало по світу, але всі чекають коли ж ми повернемось додому і тренуватимемось  у нашому залі. Приємно чути, що тренери, у яких наразі займаються наші діти, кажуть що у них хороша підготовка»,- з посмішкою говорять Марія та Дмитро.

Хореографи вражають своєю цілеспрямованістю та витримкою.

«У нас батьки вихованців часто питають де ми беремо стільки енергії. Півгодини тому я була в розпачі, а далі швидко зібралась встала і пішла вперед», - каже Марія.

«Це напевно звичка з турнірів, коли ти почуваєш себе, як вичавлений лимон, а потім перед виходом на паркет збираєшся і витискаєш із себе максимум», - додає Дмитро.

Фото: надані Марією Литвиновою. Відео: Гончаренко Центр Кропивницький.