Мешканець Кропивницького зберігає унікальні світлини міста. ІНТЕРВ'Ю. ФОТО.

Кропивницький – це серце України. В цьому місті проживають велика кількість талановитих та щирих людей. Звісно, ми не про всіх них чули, але вони гідні вашої уваги.

67-річний житель нашого міста Юрій Тютюшкін, який працює інженером в Кропивницькій міській дитячій полікліниці №1, з юного віку має захоплення у вигляді колекціонування різних цікавих речей пов'язаних з історією нашого міста.

- З чого почалося ваше захоплення до колекціонування речей?

«Все почалося з дитинства. Так, як були 50-роки, це було нелегко. Невеликий був вибір на речі, які б мене приваблювали. Я почав збирати сірникові етикетки. Та, наскладав повних два портфеля. Але, нажаль, поки я служив в армії, вдома під час ремонтних робіт вони загубились».

- Шкода, а що ж ви після цього збирали?

«Після армії я зацікавився монетами, бонами, значками та марками. Звісно, це були не срібні, та не античні монети. Я не мав такої можливості. Все ж таки, моя колекція бонів була цікава. В ній мені вдалося зібрати рідкісні екземпляри. Але, нажаль, у зв`язку зі скрутним сімейним становищем мені довелося їх продати».

- Це досить сумно. Дуже хочеться дізнатися, що в вашій колекції пов’язане з історією нашого міста?

«Це, переважно, поштові листівки пов’язані з історією Єлисаветграда, фотографії культури та архітектури міста XX століття».

- Ваше захоплення варте уваги наших читачів. А чи була у вас така людина, яка варта була вашої уваги та могла поділитися з вами своїм досвідом?

«Моїм вчителем був Анатолій Дроздовський – відомий, опізнаний та досвідчений одеський колекціонер. Про нього більшість дізналася після виходу книг-альбомів «Стара Одеса», «Одеса на старих листівках». Саме він спонукав мене збирати колекцію про рідне місто. Таким великим колекціонерам, як Дроздовський було важливо, щоб листівка була непошарпаною та хрустіла, а мені цінні, навіть, ті, які надірвані та брудні. Тому, що я розумів, що якщо зараз її не візьму, то можу вже ніколи її не взяти. В ті часи їх було невелика кількість».

- В який спосіб ви збирали колекцію листівок Єлисаветграда початку XX століття?

«Іноді доводилося їздити по різним містам. Частіше всього власники листівок не хотіли продавати їх, а згодні були лише на обмін. Багато було і таких, які мали одну листівку з зображенням Єлисаветграда і не були готові її віддати. Деякі атрибути цієї колекції я чекав декілька років, але вони були варті того».

- А що саме ви колекціонуєте зараз?

«Фотографії 50-60-х років Кіровоградщини. Мене цікавить архітектура міста тих часів та її збереження. Адже багато будівель зносять та будують сучасні».

- Ваша колекція і справді вражає. Розкажіть будь ласка, як вам вдається збирати такі фотографії? Вам їх дарують?

«Багато фотографій я позбирав по своїх знайомих, але є і фотознімки доброзичливих незнайомих. Я особистість, яка відчуває людей. Тому, просто йдучи містом, коли зустрічаю бабусю, побачивши в її очах доброзичливість, знайомлюсь з нею. Потім розповідаю про своє захоплення та прошу фотографію, якщо вона в неї є. Мене моє відчуття, ще не разу не підводило».

- Чи проводили ви якісь виставки,  якось висвітляли свої фотографії? Яким чином?

«Так. Моя перша виставка «Ретро місто» відбулася на початку 90-х років в бібліотеці ім. Д. І. Чижевського. Організувати мені її допоміг мій добрий знайомий, автор багатьох книг – Олександр Чуднов. Також, він використовував мої колекційні фотознімки у своїх книгах. Взагалі він багато допомагав мені. Я співпрацюю і з іншими авторами та видавництвами. Експонати моєї колекції регулярно публікуються у місцевій пресі».

- Поділіться будь ласка своїми планами на майбутнє?

«Я думаю продовжувати співпрацю з місцевими видавництвами та письменниками. Також, я планую колись написати книгу «Спогади зустріч з цікавими людьми».

- А про що буде ваша книга?

«За своє життя я познайомився з великою кількістю талановитих та цікавих людей. Тому, мені хотілося б, поділитися своїми переживаннями та враженнями про ці зустрічі з іншими. Я ще не знаю коли наважусь почати писати цю книгу, але ви про це дізнаєтесь».

Ось так, звичайний інженер в міській дитячій полікліниці має зовсім незвичайне та цікаве захоплення.