У Кропивницькому ВІЛ-позитивним допомагали долати внутрішню стигму

Десять ВІЛ-позитивних осіб інакше подивилися на свої проблеми, внутрішню
боротьбу та самостигму. Такі результати психотерапевтичних груп, які діяли півроку у
Кіровоградському обласному відділенні Всеукраїнської благодійної організації
«Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках проекту RESPECT
«Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого
ризику в медичних закладах України». Як ВІЛ-позитивним вдалося перебороти внутрішню
стигму, які заняття проводилися – про це спілкуємося із психологом проекту RESPECT
Ольгою Погорілою.
- Коли розпочали роботу психотерапевтичні групи?
- У Кіровоградському обласному відділенні ЛЖВ ВІЛ-позитивним клієнтам
постійно надається допомога психолога, проводяться інформаційні заняття.
Психотерапевтичні групи ми створили у лютому, а діяти вони вже почали у травні.
Розраховані для ВІЛ-позитивних жінок та чоловіків, які ведуть внутрішню боротьбу із
собою, які не можуть прийняти свій діагноз, у яких внутрішня стигма. Я допомагала цим
людям інакше поглянути на це. Десять ВІЛ-позитивних осіб в різний час відвідували
психотерапевтичну групу в рамках проекту. Під час занять клієнти знайомилися і
освоювалися, що дозволило створити довірливу атмосферу.
- У якому форматі проходили заняття?
- Психотерапевтичні групи були спрямовані на усвідомлення своїх справжніх
почуттів. Клієнти шукали відповіді на питання: «Чого ти боїшся?», «За що хвилюєшся?»,
«За що соромно?», «За що винний?», «На кого спрямовуєш свою агресію» та інші. Заняття
проходили по різному. Були задіяні елементи арт-терапії: намалювати свої почуття до
певної ситуації. Я люблю застосовувати метафоричні карти в роботі. Роботи в парах.
Якщо у групі люди говорять про свої негативні речі і якості, я давала вправу на
відображання своїх позитивних якостей. Наприклад, якомога більше говорити про свої
позитивні сторони: «Я хороша мама», «У мене красиві очі». Так ми вирівнювали баланс,
щоб не було полярності.
Багатьох клієнтів, питання: «Які в тебе почуття? Що ти зараз відчуваєш?», ставили
у ступор. Вони не знали що сказати. Тоді одна із вправ, яку я давала, - намалювати вулкан.
Так розумієш, кому потрібно допомогти цей вулкан трохи прорвати, а комусь притушити,
тобто більше контролювати свої емоції. Словом, у процесі групи вимальовувалося
конкретне завдання.
- Чи часто ВІЛ-позитивні говорили про внутрішню стигму?
- Конкретно слова «внутрішня стигма» ніхто не вживав. Люди частіше підбирали
синоніми, казали простішими словами. Наприклад, обговорюємо певну тему, а клієнтка
каже: «Та мене в лікарні не зрозуміють», «На мене вони дивляться великими очима». А
починаєш розкручувати ситуацію і розумієш, що ця людина сама на себе дивиться
великими очима, перебільшує, стигматизує себе. Тоді починаєш роботу з цією людиною,
наштовхуєш її на усвідомлення ситуації.
- Чи були історії, коли хтось із клієнтів після занять розпочав життя з нового
аркуша?

- Так, звичайно. Одразу згадалася клієнтка, яка прийшла з такими словами: «Про
те, що в мене і чоловіка ВІЛ-інфекція, ми дізналися в один день. Я не знаю, як ми
отримали цю інфекцію… Мій чоловік ідеальний. А те, що він інколи вживає наркотики,
думаю, що вина я… Я собі ніколи кращого чоловіка не знайду».
Під час психотерапевтичних груп, виявилося, що її чоловік знав про свій діагноз
раніше, але приховував його. У контексті занять жінка часто казала, що вона його дуже
любила, що більше такого не знайде. У процесі роботи з нею було розвінчання ідеального
образу, розділення відповідальності між ними двома, адже раніше вона всю
відповідальність брала на себе. Вона поряд із собою постійно уявляла ідеального чоловіка.
Боялася собі зізнатися, що він наркозалежний. Та жінка все проаналізувала, відкрилася.
Вона зуміла прожити і пережити почуття, яких раніше не усвідомлювала. Зараз вона
влаштувалася на роботу. Знайшла собі нове житло, продовжує займатися вихованням
доньки. Вона уже не замкнута у собі, як було, коли вона вперше прийшла до нас на
заняття.
Про важливість психотарепевтичних груп відзначає координатор проекту
RESPECT в Кіровоградській області Павло Давлєтбаєв:
«На сьогоднішній день ледь не кожна людина замкнута в собі через низку
життєвих проблем та неприємностей, які трапляються з кожним із нас ледь не щодня.
А тепер уявіть, що трапляється з людиною, коли вона дізнається, що ВІЛ-позитивна.
Перші емоції - це крах всього життя. Тому психологічний супровід клієнта є не від’ємною
частиною, що дає змогу достукатися до людини, переконати її, що з ВІЛ можна жити
та необхідно лікуватись, мотивувати далі продовжувати своє життя та досягати своїх
планів, і не зупинятися через те, що вона ВІЛ-інфікована. Життя триває і треба
дивитися в майбутнє, а не закриватися в собі. Саме на цьому наголошували під час
психотерапевтичних груп».

Довідково: Кіровоградське обласне відділення Всеукраїнської благодійної
організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» реалізує проект «Через
зниження стигми до своєчасного виявлення та ефективного лікування ВІЛ» в рамках
проекту RESPECT: «Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до
представників груп найвищого ризику в медичних закладах України» за підтримки
Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Матеріал підготувала
Семененко Вікторія,
PR-менеджер КОВ ВБО
«Всеукраїнська мережа
ЛЖВ»