Соціальний супровід ВІЛ-позитивних на Кіровоградщині

Соціальний супровід ВІЛ-позитивних – можливість зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу. І поки ця
можливість є - міжнародні донори фінансують надання соціальних послуг. Однак донори вже
оголосили, що незабаром фінансування припиниться і це на себе повинна взяти держава загалом
та місцеві бюджети зокрема.
Ольга (ім’я змінено) проживає в одному із районів Кіровоградської області. Дівчина
виховувалася більше у дідуся, ніж у мами. Мама сильно зловживала алкоголем, через що її згодом
позбавили батьківських прав. Тому опіку над нею взяв дідусь.
У 12 років дід втратив контроль над Ольгою. Вона почала вчиняти дрібні крадіжки, крала у
сусідів і родичів, почала випивати. Ольга тоді була неповнолітня, перебувала на обліку у
кримінальній міліції у справах дітей. За багаторазові крадіжки вона певний час перебувала у місцях
позбавлення волі. Вперше потрапила до в’язниці у 19 років. Майже два роки була позбавлена
волі…
- 30 травня 2012 року мені телефонують із пологового будинку і кажуть, що в них є
породілля, яку немає куди виписувати, а за вказаною адресою, яку вона зазначила, потрібен акт
обстеження. Я в них питаю, коли вона народила. Кажуть, що тиждень тому. Я питаю: «Чому ж ви
лише зараз мені телефонуєте? Її немає куди виписувати і вам терміново потрібен акт». Я направила
своїх спеціалістів, вони обстежили умови проживання за вказаною адресою, умови там були
середні. Виписали її на зйомну квартиру – це був невеликий приватний будинок, у якому проживала
чужа літня бабуся, яка прибилася до хати, а баба її прийняла. Вона їй була ніхто, допомагали одна
одній. У неї взагалі не було теплого одягу для дитинки. А йшло до холодів, тож ми забезпечили
необхідним одягом її і дитину. Батько дитини Олег був приходящим. Приходив, повертався, -
розповідає керівник районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина (ім’я
змінено), яка згодом стала соціальним працівником жінки.
Ольга зараз проживає з Олегом. Народила третю дитину. Попри те, що чоловік часто пив,
жінка ніби трималася, але все одно була під наглядом соціальних служб.
- До неї здійснювався патронаж. Вона у соціальному центрі для сім’ї, дітей та молоді була
під соціальним супроводом, паспорта у неї не було, тож допомогли оформити, малому свідоцтво
зробили і приписку. А потім вийшов закон, що дитина має бути приписана біля мами, тому що вони
не зможуть оформити дитячі. Батько сказав: «Я їх забираю і ми будемо жити сім’єю». Вони
перебралися в іншу хатинку, кращу. На отримані кошти придбала коляску і ліжко для дитини.
Соціальні фахівці дивилися, щоб там був порядок, багато нарікань було з боку медичних
працівників – коли дитина хворіла, жінка відмовлялася лягати в лікарню. Вони із чоловіком ходили
на підробітки, - розповідає Ірина.
Соціальний працівник Ольги говорить, що спершу жінка дивилася за малим, жодних питань
не було. ВІЛ-позитивний статус у неї виявили в лікарні, поставили на диспансерний облік, однак
більше додаткових обстежень вона не проходила, відповідно терапію не отримувала.
- Дитинці виповнилося півтори роки, я їй сказала поїхати і здати аналізи на обстеження – чи
немає в дитини ВІЛ-інфекції, щоб можна було зняти її з обліку. То дякувати Богу, у 18 місяців
здали аналізи і дитину зняли з обліку. А пізніше вона до мене приходить, я дивлюся на неї і кажу:

«Ти вагітна», а вона: «Ні, ви що». У мене були на роботі тести на вагітність. Ми спустилися з нею
до вбиральні. Тоді вона виносить результат тесту, а там дві смужки. Кажу їй: «Ходімо в лікарню»,
де ми і стали на облік. Старшому було близько двох років. Цю вагітність ми разом виносили, -
говорить Ірина.
Після народження другої дитини соціальному працівнику вдалося переконати Ольгу пити
АРВ-терапію. Це саме було напередодні третьої вагітності. Двоє дітей були без ВІЛ-позитивного
статусу, їх знято з обліку. Однак, формувати прихильність до отримання АРВ-терапії жінці було
досить складно, адже вона постійно шукала відмовки.
- Були проблеми із прихильністю, із запам’ятовуванням препаратів, коли які приймати. То я
на коробочці писала. Декілька разів доставляла додому, адже лялька маленька і я розуміла, що
жінка за ліками вчасно не прийде, а пропускати не можна. І я завжди казала: «Ольго, ліки, аналізи, в
лікарню». Єдиний аргумент був, який подіяв, – належне виконання батьківських обов’язків,
збереження дітей, щоб діти не повторили її долю… , - каже Ірина.
ВІЛ-позитивні люди повинні отримувати соціальний супровід, запевняє Ірина. І говорить, що
дуже добре, що є така можливість.
- Соціальний супровід важливий. По-перше, щоб людина не відчувала себе самотньою з цією
проблемою. Ми намагаємося допомагати, щоб люди жили повноцінним життям, щоб у них була
сім’я, щоб вони не боялися заводити сім’ю. Якщо людина відчуває підтримку і хоче, щоб її
мотивували, то звичайно її життя покращиться. Були моменти, коли через три дні Ользі потрібно
йти в лікарню за ліками, я телефоную, а вона каже: «Я не можу, бо дитина хвора, чи чоловік запив».
Тоді я брала ноги в руки і йшла в лікарню. Мені видавали терапію і я її доставляла. Я дуже
хвилювалася, щоб не було пропусків. У мене була ще одна жінка, якій я доставляла ліки. У неї в
сім’ї сталося горе, вона захворіла, вдома ніхто не знав, що в мами ВІЛ. Із квартири вона не могла
вийти, якби я не привозила терапію, вона б її не пила! – зауважує соціальний працівник Ірина.
- Фінансування обласною та місцевою владою Кіровоградщини соціального супроводу
людей, які живуть з ВІЛ/СНІД – це фінансування права на життя та здоров’я цих людей, права на
достойне та якісне життя їх та їхніх дітей, фінансування ефективних заходів, які зупиняють
епідемію ВІЛ/СНІДу. Чи є пріоритетом ці цінності для місцевої влади Кіровоградської
облдержадміністрації, Кіровоградської обласної ради та місцевих рад – покаже наявність
бюджетного фінансування на ці заходи. Поки що, ці заходи фінансують міжнародні донори. Ми
наголошуємо на підтримці соціального супроводу в рамках проекту, який виконується Благодійною
організацією Світло надії за підтримки Благодійної організації Всеукраїнська мережа ЛЖВ -
коментує виконавчий директор Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної
організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» Костянтин Данильченко.
Матеріал підготувала:
Семененко Вікторія,
PR-менеджер КОВ ВБО
«Всеукраїнська мережа ЛЖВ»
099 65 73 923
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.