Олександрійський колекціонер зібрав незвичайну колекцію старих грошей

64-річний Володимир Щеглюк з Олександрії вже півстоліття колекціонує старі паперові гроші та радянські монети. У його зібранні є чимало оригінальних екземплярів, і про деякі він залюбки розповів mandarin-news.

Люди часом збирають вкрай дивні речі. Хтось картини, посуд, книги чи якісь статуетки, а я – монети, - каже місцевий боніст і нумізмат. - Почав ще десятирічним хлопцем. Якось у бабусиному сараї знайшов 20 коп., датованих 1928 роком. Відтоді і колекціоную. Купував, обмінював та перепродував. Завжди отримую від того особливе задоволення. А останнє десятиліття збираю ще й паперові гроші. Спочатку це були бони СРСР, а потім свою увагу я зосередив саме на місцевих і приватних грошових випусках, які перебували в обігу паралельно з національною валютою. Це гроші місцевих самоуправлінь, підприємств, установ та організацій.

Зокрема і внутрішні гроші олександрійських підприємств. Їх збираю тематично. То окремий напрямок у моїй колекції. За деякими дуже довго полював. Наприклад, банкноти колишнього колгоспу ім. Карла Маркса у Новій Празі, іменні Фрунзе у Червоній Кам’янці та «Заповіту Леніна» у Приютівці. Були в обігу наприкінці 80-х років минулого сторіччя. Діяли у часи продуктових дефіцитів. Маю також банкноти, якими у 80-ті роки користувалися англійські авіатори, - продовжує колекціонер. - Їх обмінювали на валюту у посольствах тої чи іншої країни, де перебували. Є у колекції також окупаційні гроші випущені радянською владою спеціально для своїх військових. Ходили у Німеччині в 1944-1947 роках у період окупації країни радянською владою.

Під час окупаційних процесів свою внутрішню грошову одиницю мала і країна східного сонця - Японія. Тимчасову валюту використовували під час окупації Індонезії, Філіпін, Малайзії та Бірми. Окрема тема так званні китайські "рисові гроші" , що ходили у певних провінціях.

Свою колекцію Володимир Щеглюк поповнює у різний спосіб, але переважно через інтернет-аукціони. Зрідка обмінюється з досвідченими боністами та нумізматами. За піввіку колекціонування потрапляв у різні ситуації.

Був випадок, що у власній колекції виявив рідкісні 15 коп. 1980 року, які продав за 200 доларів одному донецькому колекціонеру. Називають її «лахматою». Не знав спершу, що така цінна, і вирішив продати. Миттєво пішла з рук. Думаю, що міг взяти за неї і значно більші гроші. Це тоді розумів лише донецький покупець. Тому у вдячність за продаж надіслав мені цінний подарунок - каталог з інформацією про рідкісні монети Радянською Союзу, - продовжує олександрієць.

Колекціонер згадує і випадки, коли недобросовісний підприємець намагався продати фальшиві монети, але чоловік не повівся на таку пропозицію:

Було й таке, що якось один підприємець запропонував мені купити у нього 20 коп.1958 року. Я одразу не наважився, а тільки їх сфотографував та вирішив перевірити. Тоді ж і виявив, що монета фальшива. Її не купив і з власником справ більше не мав, - говорить Володимир Щеглюк і додає, - знаю, що «н-ний» період часу в Олександрії виготовлялися підробці царські монети. Їх продавали місцеві аферисти. Ніколи на ті пропозиції не клював. А хто купував у них підробки, потім самі ж за голову і хапалися. Зараз нумізматів і боністів у нашому місті небагато. Це явище непопулярне, бо потребує чимало часу, коштів та зусиль. Зібрані до колекції експонати продаються не одразу, а деякі лишаються у ній на все життя.