Народити у 16 – не кінець життя: у Кропивницькому працює унікальний центр матері та дитини

Хепіендів в житті трапляється набагато більше, ніж ми помічаємо. У цьому вже остаточно переконалася Інна Жолобова, директор комунального закладу «Центр матері та дитини». Звичайно, сумних історій вистачає, але про них згадувати не дуже хочеться, правда ж?

Кореспондент mandarin-news поспілкувалася з директором.

Сьомий рік на захисті дитячих життів

• Побутує думка, що ми заклад, який захищає тільки постраждалих від насилля в сім’ї жінок. Це не правда. Ми заклад, який допомагає відчути всю радість материнства, підтримати жінок, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі їх вирішити самостійно, - розповідає директор соціального центру Інна Жолобова.

У селищі Новому, є своя країна, так би мовити окремий острівок, на якому можуть знайти притулок десять одиноких мам. Першого червня 2012 року, за ініціативи обласної ради, створено комунальний заклад. Абсолютно символічно: до Дня захисту дітей відкрився куточок, де оберігається життя малюків.

Головна мета закладу – профілактика раннього сирітства, а саме, щоб породіллі не залишали новонароджених у пологовому будинку у зв’язку зі складними життєвими обставинами. Тут можуть проживати жінки на 7-9 місяці вагітності, і мами з дітками, вік яких не перевищує 1,5 роки.

Часто трапляється, що мами знаходяться на роздоріжжі. Більшість з цих жінок, приблизно 50 %, випускниці інтернатів. І те, про що вони розповідають – страшні речі. На жаль, їх там не пристосували до самостійного життя. Вони не вміють планувати бюджет, будувати стосунки, відповідати за себе, а тим більше – за дитину.

Як правило, після випуску з інтернатів вступають до училищ, отримують хороші підйомні, але витрачають, на жаль, не раціонально. Накуповують телефонів, одягу. Залишаючись ні з чим живуть або у подруг, або винаймають кутки. І в момент, коли постає вибір народити маля й відповідати за нього, чи залишити у пологовому й жити далі – приходить на допомогу соціальний центр. Фахівці з ними працюють, переконують зберегти дитину.

Ніхто не знає, в яке русло повернеться життя завтра. Враховуючи вік жителів центру: від 13 до 42. Ситуації трапляються різні. Це може бути і соціальне становище, відсутність роботи, коштів на проживання. Не виключено й момент насилля у сім’ї, відмова батька від дитини.

• У жодному разі не можна сказати, що тут проживають лише неблагополучні жінки. Трапляються мами неповнолітні, які самі виросли в таких сім’ях, де перебували під наглядом служб у справах дітей. Мати зловживала алкоголем або не приділяла належної уваги. Дівчинка виросла і народила передчасно. Бо з нею ніхто не говорив. Такі дівчата, які самі не отримали батьківської любові, діляться на дві категорії: та, яка шукає цю любов де-інде, і та, яка недоотримала і хоче поділитися нею зі своєю дитиною. Таких мам – більшість. Говорять, що не хочуть такої долі для свого маляти, - коментує Інна.

«Якщо ви народили в 16, це не означає, що життя закінчено»

• Наш заклад відкритий для всіх! Навіть якщо у вас є ВІЛ, інвалідність, немає документів – ми приймемо й допоможемо, - пояснює Інна Жолобова.

Поміж того, що «Центр матері та дитини» надає помешкання, забезпечує безкоштовним харчуванням, одягом для мам і діток, іграшками, заклад активно соціалізує дівчат. Навчаючи, здавалося б, простим речам.

• Трапляються випадки, коли випускниці кулінарних училищ не вміють готувати. І ще вчора, вони не переймалися за це, а сьогодні змушені долучатися до хатніх справ: прибирання, приготування їжі, - розповідає директор.

Не мало важлива й психологічна підтримка жінок. На базі закладу є спеціалісти, які постійно допомагають й підтримують. Є і волонтери, які на добровільних засадах беруть участь у роботі центру. Один із таких - Рустам Тараненко, фахівець з арт-терапії. Щотижня приїздить до центру й проводить як групові, так і індивідуальні заняття з дівчатами. Окремим етапом став курс «Косметичний масаж рук та обличчя».

• Курс складався всього з дев’яти занять. І вже після нього, багато дівчат, як мінімум, можуть зняти спазматичний головний біль, а як максимум - розглядають ці навички, як можливість заробляти кошти у майбутньому, - коментує психотерапеврт.

Щотижня  центр розвитку людини та сім’ї «Сонячний зайчик» проводить заняття, аби сформувати у мешканок позитивне мислення, не зациклюватися на проблемах. Вони створюють всілякі поробки власноруч, діляться досвідом, оволодівають новими знаннями щодо розвитку дитини раннього віку.

Якщо ви народили у 16, це не означає, що життя закінчено. І ми, якомога більше стараємося показати це дівчатам, - стверджує Інна.

Статистика

Перебуваючи на частковому забезпечені, ті кошти, які отримують мами на дитину намагаються збирати на житло. Щонайменше дві-три жінки так і роблять. Звичайно це мізерні суми. Але придбати хатинку в сільській місцевості більше ніж реально.

Керівництво центру контактує з соціальними службами та селищними радами, звідки мами родом, щоб спільно знаходити варіанти й допомогти придбати свій окремий куток.

• За період з січня по грудень 2018 року одинадцять жінок вибули з соціального центру, у тому числі: дві – повернулися з дитиною до чоловіка, чотири жінки розпочали з дитиною самостійне життя, три - повернулися з дитиною до батьків, дві жінки за станом здоровʼя не можуть виконувати батьківські обов’язки, тому за сприяння служби у справах дітей, дві дитини тимчасово були влаштовані до інших державних закладів, відповідно, дві жінки перебували на лікуванні у психіатричній лікарні, - повідомляє директор.

Замість після мови

«Уважаемая Инна Александровна! Хотим от всех нас мамочек и наших деток, поздравить вас с праздником. Мы извели гору цветной бумаги и кучу красивого картона, чтобы сделать красивые открытки для чужих, в принципе, людей. Почему-то всегда забывая о вас. Мы хотим извиниться за это и подарить хотя бы тёплые слова. Хотим попросить у вас прощения за все наши проступки и непослушания, за нашу лень, и иногда грубость и раздражительность. Мы почти всегда забываем про то, сколько вы делаете для нас добра. Про то, сколько вы оказываете нам помощи, помня только про ваши волшебные пендели, которые на самом деле нужны. Спасибо вам за то, что любите наших деток, спасибо за то, что они одеты и обуты, спят в тёплых и красивых комнатах.  Спасибо вам за еду на нашем столе и одежду, в которую одеты наши детки. С праздником вас и вашего мужа, деток. Счастья вам, сил и терпенья, много-много денежек. Пусть ваша любовь к работе никогда не угаснет – ведь ваша любовь и поддержка нужна ещё многим!

Девочки и деточки!

19.12.2018».

Цей лист написали мешканки закладу «Центр матері та дитини». Таких повідомлень у кабінеті Інни Жолобової – безліч. Кожен з них для неї важливий.

• Жінкиприйшли й читали його всім колективом. Я, звичайно, плакала разом з ними. Щоразу отримуючи слова вдячності, складно стримувати сльози, бо розумію, що моя робота та робота мого колективу  важлива для кожної маленької сімʼї , яка проживає у соціальному центрі. Буває, що засиджуюсь з ними до ночі. Вони приходять й діляться своїми проблемами й переживаннями. Я їх слухаю, даю поради – інакше не можу, бо це саме той момент довіри, що складається між нами, - пояснює Інна Олександрівна.