Кропивницький гвардієць на Донбасі під обстрілами врятував більше 500 бійців ^{Рекомендовані}

Сергій військовий водій однієї з частин  Національної гвардії України, родом з Кропивницького. З перших днів повномасштабного російського вторгнення виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення в Донецькій області.

Сотні поранених побратимів, як з НГУ, так і інших військових підрозділів, ризикуючи своїм життям він вивіз в безпечну зону. Про це повідомляє mandarin-news з посиланням на Військову частину 3011 Національної гвардії України.

 «Ось дивись, у мирному житті, професія водія у нас вважається заурядною, звичайною, - розмірковує Сергій. - А на війні немає другорядної роботи. Кожен – кухар, медик, водій – одиниця стратегічна. Під час воєнних дій важливість кожного збільшується в сто крат. Там кожен герой. Але ніхто, віриш, ніхто себе таким не вважає. Просто самовіддано роблять своє діло».

Він прийшов до лав Нацгвардії у 1999 році. За спиною - тисячі кілометрів доріг при виконанні службово-бойових завдань. У 2014-му, 2015-му, 2017-му та 2018 роках ніс службу у районі проведення #АТО/ООС. 

«Коли їздиш за кермом у мирному житті, не зважаєш на відстані між невеличкими населеними пунктами. Ось це село, за ним ще одне, далі буде таке-то. Спокійно собі їдеш. Коли ж вів машину під масованими артилерійськими обстрілами, метр проїзду видавався довжиною у життя. Кожен поворот, кожен кущ чи дерево наче вкарбовувалися в мозок. Я відповідав за людей, віз їх від смерті. Там, за моєю спиною на борту бронемашини були люди, мої брати, поранені, потребуючі негайної допомоги», - говорить гвардієць.

#Волноваха, #Новосілка, #Марянка… Поки Сергій вивозив поранених, ворог не припиняв гатити з усіх сил. Він працював під щільним артилерійським вогнем. Проривався через оточення і ворожі засідки. На його машину полювала російська авіація. Рвало колеса, руйнували мости. Сергій із побратимами ремонтувалися нашвидкоруч і знову вперед, на нуль.

Допомагати, забезпечувати, рятувати.

«Хтось мене спитав: страшно на війні? Коли їдеш туди, так, є такий холодок у серці. Але по приїзду, при отриманні завдань, страх кудись дівається і ти зосереджуєшся на виконанні. Включаєшся абсолютно, думок немає. Тільки миттєві відточені реакції – зробити все швидко та ефективно», - говорить, що після виконання завдань посічену осколками бронемашину шанобливо обійшов, наче козак свого бойового коня.

Погладив по пораненій обшивці та сфотографував на згадку…